День Жалоби у Гайльброні

07.12.2017

Осінній день 19 листопада 2017 року став особливим для Української громади Гайльброну (Heilbronn). Вперше за останні роки мер міста Гарі Мерґель прийняв рішення про урочисте покладання вінка до Пам’ятника українцям – жертвам війни 1939-1945 років з нагоди Дня Жалоби. Цього дня у Німеччині відзначається – День вшанування пам’яті жертв війни, терору, тиранії та диктатури. Саме з цієї нагоди Українська громада Гайльброну організувала урочистості з вшанування пам’яті українців, які загинули у цій кривавій війні, зокрема далеко за межами своєї Батьківщини. Центральним моментом цих заходів стали поминальна церемонія та панахида, яку відправили біля Пам’ятника на кладовищі у Гайльброні-Зонтгаймі отець Роман Врущак (Українська греко-католицька церква, Штутґарт, Німеччина), отець Ярослав Бугринець (Українська православна церква, Київський патріархат, Одеса, Україна) та піддиякон Андрій Мельничук (Українська греко-католицька церква). Після жалобної церемонії з доповіддю на тему “Боротьба і жертви України під час Другої світової війни” виступив історик Олександр Гогун (Вільний університет, Берлін).
Урочистості у Гайльброні відвідали високі гості: консул Генерального консульства України в Мюнхені Олександр Прокопенко; голова правління Об’єднання Українських Організацій у Німеччині (ОУОН) Леся Шрамко; голова Німецько-українського товариство Рейн-Некар Марія Мельник; президент Німецько-Українського Академічного Товариства професор Ольга Гаращук; голова Об’єднання Українських Жінок в Німеччині (ОУЖ) Марія Ковалишин; голова організації “Допомога дітям України: Рейн-Некар для Новограду-Волинського” Валентина Собецька; голова правління Спілки українців у Штутґарті Роман Колодій.
Нова хвиля українських емігрантів у Гайльброні продовжила традиції догляду за монументом та вшанування пам’яті українців-жертв Другої світової війни. Активну роль у цьому процесі відіграють активістки громади Ярослава Лаврик з родиною та Оксана Тарасова. Громаді було відомо, що монумент був встановлений українськими емігрантами у період 1947-1949 років. Однак, факти щодо появи Пам’ятника та щодо жертв війни, котрі тут поховані, залишалися для Громади невідомими. До пошуку інформації активно підключилася активістка Громади Анастасія Козак. Пані Анастасія народилася у Німеччині у сім’ї українців, котрі були примусово вивезені у час війни на роботи до Німеччини, тобто є прямим нащадком покоління, якому присвячений цей Пам’ятник. Саме вона взяла на себе левову частку усіх зусиль у процесі пошукової діяльності. Протягом двох останніх років нею була проведена велика робота: пані Козак зверталася із запитами до історичного архіву м. Гайльброн та до адміністрації кладовища, де знаходиться Пам’ятник. Пані Анастасія також звернулася по допомогу і до мера міста пана Мерґеля. Саме завдяки меру вдалася отримати деяку інформацію із вищезгаданих установ. Виявилося, що Пам’ятник не був внесений у реєстр місцевих воєнних пам’ятників. Встановлено, що на могилах біля Пам’ятника у період з 1939 до 1945 років були поховані українські жертви, примусово вивезені на роботи до Німеччини, так звані “Zwangsarbeiter”. Також у 1946 році на цьому місці були перепоховані 93 тлінні останки радянських солдатів.
У своєму зверненні до Української громади та гостей з нагоди урочистого покладання вінка до Пам’ятника українцям – жертвам Другої світової війни у м. Гайльброн пані Козак процитувала твір “Die Akimuden” письменника Віктора Єрофеєва, де зазначено, як важливо вшановувати пам’ять кожного загиблого у війні для того, щоб загиблі та жертви війни змогли у мирі спочивати і у мирі “співіснувати” з наступними поколіннями. Саме це є важливою запорукою для успішного розвитку нації та суспільства у майбутньому.
Пам’ятник українцям – жертвам Другої світової війни 1939-1945 років має для Української громади у Гайльброні особливе значення. Він став також і символом відродження та об’єднання Громади, яка постійно росте і розвивається.

Для Апостольської Екзархії

Професор Анна Гайдук,
Гайльброн, Баден-Вюртемберг.