Вшанування пам’яті Тараса Шевченка українською громадою м.Мюнхена

11.03.2020

«І чужому научайтесь й свого не цурайтесь»
Українська громада м. Мюнхена вшанувала пам’ять геніального поета, відданого сина України – Тараса Григоровича Шевченка.

В неділю, 8-го березня 2020 р., після Святої Літургії в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці та св. Андрія Первозванного відслужили панахиду за душу Тараса Шевченка, яку очолив Апостольський Екзарх українців-католиків Німеччини і Скандинавії владика Петро Крик. Після того, в парафіяльному домі відбулася концертна програма під назвою «І чужому научайтесь й свого не цурайтесь». Участь в заході брали хоровий і танцювальний ансамблі дітей української суботньої школи, катедральний хор «Покров», діти та дорослі парафії УГКЦ м. Мюнхена. Організатором та ведучою свята була Христина Мельник. Атмосфера свята була родинною та душевною, що залишило в усіх присутніх теплі, незабутні враження.
Розпочався захід із благословення владики Петра, який, продовжуючи проповідь Святої Літургії, доніс важливу інформацію про постать Тараса Шевченка, його жертовне життя та християнське віровизнання.
Інсценізацію розмови матері з малим Тарасиком, якого змалку хвилювали глобальні теми, прекрасно зіграли Наталія та Олександр Ковальчуки.
Молодші учасники свята розказували вірші та заспівали пісню на слова Шевченка «Зацвіла в долині». Танцювальний ансамбль «Віночок» показав красу українського танцю: гопака та веснянки.
Захопила глядачів своїм філософським змістом поезія Ліни Костенко «Кобзареві», яку по-мистецьки представила Наталія Лаврук.
Катедральний хор «Покров» під керівництвом Василя Закопця виконав твори на слова Шевченка «Думи мої» й «Реве та стогне Дніпр широкий».
Поезію «Мені однаково чи буду…» талановито пропустив через серце Олег Тинков, акторські здібності якого стали відкриттям для глядачів.
Тарас та Ірина Цвігуни зі своїм трьохмісячним малюком Теодором природно і душевно відтворили уривок із твору «У нашім раї на землі». Ця сімейна картина викликала щирі емоції та замилування усіх присутніх.
Ще одним шанувальником українського мистецтва є друг парафії, австрієць Йоганнес Брауніас, який виконав поезію «Садок вишневий коло хати» німецькою мовою.
Пісня «Встає хмара з-за Лиману» під гітару прекрасно прозвучала від Тараса Бережанського, який ще й майстерно прочитав уривок із Давидових псалмів. Разом із ним у композиції «Віра Шевченка» уривки виконали Володимир Мельник та Наталія Кміть, які передали синівське звернення Тараса Шевченка до Бога та Богородиці, що засвідчує його щиру віру.
Емоційно завершила програму ведуча Христина Мельник уривком «І мертвим, і живим, і ненародженим…», що закликає українців, де б вони не були, не забувати свого коріння та єднатися у братній любові.
На кінець усі присутні виконали Шевченковий «Заповіт».
У глибини майбутнього слав поет свої настанови синам рідної землі:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Жертовне життя Тараса Шевченка є прикладом для всіх українців вміти поступитися власними вигодами заради загального блага. «Шевченкова хата» ніколи не була скраю, і ми також не маємо права бути байдужими.
Як правдивий християнин, він для себе не шукав на землі ні слави, ні багатства, ні легкого життя. Єдиним його прагненням завжди була істина, справедливість, добро та братолюбство.
«Умийтеся! Образ Божий багном не скверніте!» – писав наш пророк.
Шевченко бачив порятунок народу, покращення життя нації лише на шляху до Божої правди, морального вдосконалення суспільства.
Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде український народ, який пам’ятає його заповітні слова!

Володимир та Христина Мельник
м. Мюнхен