Владика Богдан Дзюрах про Декаду місійності: проти небезпеки «мовчазної Церкви», яке не пророкує на пустині світу

4 червня 2021 року офіційне інтернет-представництво Апостольського екзархату для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії оприлюднило Звернення преосвященного владики Богдана Дзюраха у справі проведення Декади місійності. Цим своїм душпастирським посланням єпископ прагне заохотити духовенство та вірних, а також усіх людей доброї волі до активного залучення до цього особливого моменту пробудження місійного духа у наших парафіяльних спільнотах.

88064078_3361625300519466_7660741464304910336_o

«Христова Церква, яка у день П’ятидесятниці отримала силу Святого Духа, натхнена і проваджена тим самим Духом, відразу ж розпочала здійснювати у світі місію, яку їй доручив Божественний Спаситель, коли наказав апостолам перед Своїм Вознесінням: „Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню“ (Мр. 16, 15). У серцях Христових учнів, які творили першу християнську спільноту Єрусалима, звучало відлуння цих Христових слів як заповіт, як заповідь, як місійний наказ, а Святий Дух зі середини спонукав їх до проголошення Євангелія спасіння „усьому творінню“. І ніякі зовнішні перешкоди та труднощі не могли стримати церковну спільноту від цього свідчення про дар спасіння, що його дарував Воскреслий наш Господь грішному людству», — зазначив на початку свого Звернення преосвященний владика Богдан Дзюрах, вказуючи на гідний приклад перших християн у здійсненні місії Церкви.

Переслідування християн не здатні погасити місійний запал

За словами єпископа, навіть переслідування та тортури, яким були піддані послідовники Христа зі сторони язичницької влади, не зуміли погасити запал та ревність їхньої проповіді. Цей же подвиг проповіді здійснили наші батьки матері: «Цей досвід первісної Церкви майже дослівно пережила у минулому столітті наша Українська Греко-Католицька Церква. Вона на матірних землях і в країнах так званого „соціалістичного табору“ була заборонена радянським комуністичним режимом, жорстоко переслідувана, увесь єпископат, сотні священників і богопосвячених осіб, десятки тисяч вірних мирян зазнали жахливих гонінь, тортур і ув’язнень, нерідко віддаючи своє життя як мученики і ісповідники святої віри».

Проти зовнішніх і внутрішніх небезпек «мовчазної Церкви»

Проте, свідчення Христа та Його любові до усього творіння не є прерогативою лише складних періодів переслідування чи утисків, але постійним завданням Христових учнів у всі часи. Більше того, за словами автора Звернення, періоди затишшя містять свою небезпеку: «Саме в часах, коли фізичні переслідування припиняються, а суспільне життя починає плисти в спокої, достатку і комфорті, християнам загрожує небезпека перетворитися на „мовчазну Церкву“, на Церкву, яка замикається у самій собі, яка, щоправда, вірує у Христа, говорить про нього у стінах своїх храмів і в катехитичних класах, проте не проголошує Христової благовісті поза територією парафій. Вийшовши з храму після богослуження, християни неначе „розчиняються“ у морі панівної культури, часто позначеної байдужістю до всього надприродного і релігійного. На пустині світу вже не чути спасенної християнської Благовісті, бо християни перестають виконувати свою пророчу місію, перестають бути „голосом волаючого на пустині“, щоб у серцях своїх сучасників „приготовляти шлях Господеві“ (пор. Мр. 1, 3), як це свого часу робив св. Йоан Предтеча».

Причини відсутності місійного запалу у Церкві

Причин такого феномену, за словами владики Богдана, може бути декілька; вони поділяються як на зовнішні, так і на внутрішні. Оскільки зовнішні обставини ми не завжди в силі змінити, тому архиєрей запрошує більш глибоко та чесно подивитися на наші внутрішні причини, щоб справді перетворювати Церкву у співпраці із нашим Господом. «Господь бажає оновляти Її силою Св. Духа, проте і сама церковна спільнота мусить відкритися на це оновлююче Боже діяння. То ж застановімся над тим, що в нас самих не дозволяє нам відкрито і відважно свідчити про Христа, щоб, згідно заповіді Христової, бути „світлом світу і сіллю землі“ (див. Мт. 5, 13–14)», — мовив єпископ.

Першою причиною відсутності місійного запалу у Церкві, за словами архиєрея, є згасання у серцях християн вогню Святого Духа. «Віра, не закорінена у глибокому духовному досвіді особистого єднання з Воскреслим Господом, навряд чи пробудить у серці такого „остиглого“ християнина апостольський запал і місійну ревність, як це було у перших Христових учнів», — зазначив із цього приводу єпископ.

Другою причиною є недостатня релігійна освіта, яка яскраво проявляється у теперішньому часі. «Поминаючи ту обставину, що більшість дорослих вірних, що виростали у комуністичних часах, не мали нагоди пізнати правди віри через систематичну і ґрунтовну катехизацію, ми у наших часах і надалі надто мало приймаємо духовної поживи через роздуми над Божим Словом, вивчення Катехизму, читання релігійної літератури, поглиблення знань щодо справ віри і моралі. Про першу громаду Христових учнів в Діяннях святих Апостолів сказано, що „вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах“ (Діяння 2, 42). Оце перебування в „апостольській науці“ не менше важливе для пробудження місійного духа, ніж приймання Святих Таїнств та витривала молитва. То ж намагаймося частіше звертатися до духовної літератури, брати участь в катехизації та біблійних гуртках при парафії, щоб ставати щораз більше Христовими „учнями-місіонерами“, до чого нас часто закликає Святійший Отець Франциск», — підкреслив владика Богдан.

Декада місійності як відповідь

Саме тому задля здійснення кроків у напрямку усунення цих причин та пробудження місійного запалу у наших парафіяльних спільнотах владика Богдан Дзюрах закликає усіх священників та вірних, усіх людей доброї волі до активної участі у Декаді місійності. «Передаючи слова Отця і Глави нашої Церкви Блаженнішого Святослава, закликаю Вас усіх „до активної та творчої участі в Декаді місійності“, щоб кожен на своєму місці і всі разом ми могли „будити місійного духа в нашій Церкві, вчитися наново євангелізувати“, ставати здатними „виходити поза стіни наших храмів, щоб свідчити про великі діла Божі та служити Богові і ближньому, щоб давати свідчення, що бути з Христом — це невимовна радість, якою треба ділитися з усіма“», — промовив апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії.

Відтак владика закликав священників до належного приготування цього благодатного часу та особливого моменту у літургійному році нашої Української Греко-Католицької Церкви.

«Нехай молитовне очікування Святого Духа принесе щедрі плоди відновлення віри у нашому особистому, родинному і церковному житті! Нехай Пречиста Діва, Мати Неустанної помочі, вимолює для нас усіх щедре благословення Пресвятої Тройці», — завершив своє Звернення у справі проведення Декади місійності преосвященний владика Богдан Дзюрах.

Довідка

Декада місійності — це десятиденне підготування до святкування П’ятдесятниці, переосмислення великого дару Святого Духа та Церкви. Кожен день Декади місійності проходить під певним гаслом.

У такий спосіб Декада місійності допомагає вірянам крок за кроком переосмислити найважливіші правди християнської віри і заохочує наново втілювати їх у власному житті. Так, наприклад, на празник Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа розпочинаємо Декаду місійності із роздумів над особистим утвердження у вірі, а на Зіслання Святого Духа запрошуємо кожного пороздумувати над тим, як бути носієм Святого Духа вдома, на роботі, серед друзів.

Пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та країнах Скандинавії