«Mit brennender Sorge!» Звернення владики Богдана Дзюраха під час молитви за мир в Україні на Мюнхенській безпековій конференції
19.02.2022
«З пекучою журбою звертаюся до вас сьогодні!» – апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах зацитував слова папи Пія ХІ, якими Вселенський Архиєрей у 1937 році намагався зупинити катастрофу Другої світової війни, яка тоді нависла над Європою і цілим світом.
Молитва за мир в Україні
(Мюнхенська безпекова конференція, 18 лютого 2022 року)
Дорогі сестри та брати у Христі,
З пекучою журбою («Mit brennender Sorge!») звертаюся до вас сьогодні з приводу великої несправедливості та насильства, які роками чинять щодо мого народу в Україні, а зараз на більш високому рівні ескалації загрожують мільйонам невинних людей по всьому континенту.
Вчора вранці мені прийшло смс-повідомлення із одного села на Сході України, що за 6 кілометрів від зони розмежування. З 2016 року я підтримую сталий контакт з місцевою школою, яку відвідує близько 50 дітей та підлітків. Отож знайома вчителька вчора зранку написала мені: «Владико, помоліться за нас! З 5.00 ранку обстріли з важкої зброї… Прийшли до школи, але з 9.00 знову почалося. Ми вивели дітей на перший поверх, де немає вікон, просиділи урок, а потім прийшли батьки і позабирали дітей додому. Що буде далі – невідомо. Ми віримо, що все заспокоїться, Бог нас врятує! Дякую!»
Війна тут. Вона посеред Європи. Вона – в житті цих дітей, молоді і дорослих, які прагнуть кращого та гідного життя, але натомість мусять жити в страху та постійній смертельній небезпеці. Сьогодні ми прийшли сюди, щоб не стояти осторонь і показати нашу підтримку та солідарність цим людям, нашим співвітчизникам, які живуть у зоні бойових дій та на окупованій Росією частині України (близько 7% нашої території). Молимося за них, щоб Бог миру і любові показав їм Свою милість, дав їм Свою благодать і визволив їх від цього лиха.
Ми також молимося за тих, кого безпосередньо торкнулася ця війна, яка вже триває довше, аніж Друга світова. На жаль, ми вже не можемо оживити солдатів і мирних жителів, які загинули у цій війні – зараз їх понад 14 тисяч. Ми більше не можемо повністю відновити здоров’я понад 30 000 важко поранених і понад 400 000 людей, які страждають від посттравматичних розладів. Більшості з них доведеться жити зі своїми ранами та травмами до кінця життя. Ми також не можемо дати понад 1,5 мільйонові внутрішньо переміщеним особам родинного вогнища, де вони можуть знайти безпеку та захист. Але ми можемо і хочемо принести їхні печалі, їхній біль, а також їхні надії до Божого престолу і призвати на них усіх Божу цілющу благодать.
Помолімось також сьогодні за тих, хто спричинив цю війну і хто замишляє нове зло в своїх затьмарених душах. Божа благодать торкається найтвердіших сердець. Нехай Всевишній торкнеться та наверне серця жорстоких! Тож сьогодні ми молимося «за переслідувачів і гнобителів: нехай Отець всього світла і всякого милосердя дасть їм Дамаську годину прозріння, для них самих і для всіх тих, хто помилився і помиляється разом з ними» (Пій XI, Енцикліка «З пекучою журбою» – „Mit brennender Sorge“, 1937 рік, п. 52).
Але ми також хочемо молитися за себе, щоб через мовчання та байдужість ми не ставали співучасниками злочину чи байдужими свідками несправедливості, а діяли як справжні миротворці в дусі Ісуса і, відповідно до наших можливостей, працювали задля миру в Україні і, тим самим, спричинилися до миру в усій Європі. Під час Революції Гідності взимку 2014 року, коли сотні тисяч людей відстоювали свої права, правду і справедливість, на будинках української столиці часто можна було прочитати фразу: «Байдужість вбиває!» Так, перш за все, вона вбиває щось дуже людське в наших власних серцях: здатність бути вразливими, співчутливими та солідарними з тими, хто страждає і зазнає нападу. Але відтак вона також вбиває дуже конкретних людей, жертв насильства, які, будучи беззахисними, залишаються забутими і покинутими напризволяще.
Прийшовши і помолившись разом з нами тут сьогодні, у цьому святому місці, ви висловили свою людяність і християнську солідарність із сестрами і братами в Україні. З України я отримую не лише прохання про молитви, а й прохання подякувати всім, хто думає і молиться за страждаючих людей в Україні. І я це з задоволенням сьогодні роблю і кажу вам усім від щирого серця: «Нехай Господь винагородить вас за це!»
Маріє, Царице Миру, дай нам усім Божий мир, спасіння і благословення!
+ Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії