«SOS» з України!» Владика Богдан Дзюрах звернувся до світової спільноти під час молитви у м. Мюнхен (Німеччина)

«Впродовж вже майже 8 років передається сигнал SOS з України на весь світ. Дуже часто, однак, надаремно. Дуже часто його не чули або на нього не відповідали. Більшість наших сучасників живуть так, ніби війни в Європі немає!» Такими словами звернувся до світової спільноти владика Богдан Дзюрах під час Молебну за мир в Україні у м. Мюнхен (Німеччина) 19 лютого 2022 року.

274007904_254896553479999_1302275814753134481_n345

«SOS» з України!

Проповідь владики Богдана Дзюраха,
апостольського екзарха для українців візантійського обряду
в Німеччині та Скандинавії

(Молебень за мир в Україні, Мюнхен, Bürgersaalkirche, 19 лютого 2022 року)

Дорогі сестри та брати,

Коли корабель стикається з надзвичайною ситуацією у відкритому морі, моряки посилають сигнал лиха, відомий як SOS, який зараз іноді інтерпретується як абревіатура від «save our souls» — «врятуйте наші душі». Люди, які перебувають у небезпеці, пишуть SOS на снігу чи піску в надії, що екіпаж літака чи гелікоптера побачить цей знак і надішле допомогу. SOS пишуть на телефонах екстреної допомоги, щоб люди знали, куди подзвонити в будь-який час і де вони можуть розраховувати на рятувальну операцію. Якщо ви помітили такий сигнал, його не можна проігнорувати, якщо ви хочете наступного ранку подивитися собі в очі перед дзеркалом.

Впродовж вже майже 8 років передається сигнал SOS з України на весь світ. Дуже часто, однак, надаремно. Дуже часто його не чули або на нього не відповідали. Більшість наших сучасників живуть так, ніби війни в Європі немає! І все ж вона лютує серед нас уже 8 років! Зойки тих, хто зазнав нападу, були придушені — як у ЗМІ, так і в совісті багатьох людей.

А коли політики, все ж таки, чули цей крик про допомогу, вони часто неправильно тлумачили його і, відповідно, реагували без помітного результату. Подумайте лише, що знадобилося майже 8 років, щоб назвати своїми іменами війну та її винуватців і зробити конкретні кроки, щоб зупинити страждання та несправедливість, що його зазнає європейський народ!

273904832_254896826813305_9166802192531972615_n

На жаль, для багатьох наших співвітчизників ці заходи надійдуть надто пізно. Понад 14 000 українців стали жертвами російської агресії та загинули у цій війні. 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб змушені були залишити свої домівки та перебратися жити по всій Україні. Багато з них також переїхали далі до Західної Європи. Близько 400 000 страждають від посттравматичних розладів через жах і звірства, свідками і жертвами яких вони стали. Понад 30 тисяч отримали важкі поранення і проведуть решту життя як інваліди — молодь, сини і дочки, батьки і матері, які пішли на фронт, щоб захищати свою Батьківщину, захищати сім’ї та сусідів від насильства і ненависті агресора.

Пам’ятаю листи, які кілька років тому написали до Святого Миколая діти з маленького села на Сході України, десь за 6 км. від лінії розмежування. Важко стримати сльози, читаючи ці прохання дітей: Святий Миколаю, благаю тебе: нехай мама/тато на Різдво прийде з фронту! або: Святий Миколаю, будь ласка, вимоли для нас миру, дай, щоб ця війна закінчилася… Якось учителька запитала дітей, про що вони мріють. Відповідь була шокуючою: «Пані вчителько, у нас більше немає мрій. Як ми можемо про щось мріяти, коли навколо нас війна?» Страшний злочин позбавляти дітей їхніх мрій — так само як позбавити дорослих надії на краще і гідніше життя, а цілий народ — права на своє майбутнє, а навіть на власне незалежне існування!

Цим дітям, їхнім батькам, вчителям та родичам знову довелося пережити жахливі години за останні кілька днів, оскільки ескалація досягла апогею, а їх територію обстріляли з важкої зброї. Сьогодні вони тут, серед нас — на цьому прапорі, який вони мені нещодавно подарували, з їхніми іменами, записаними на серцях.

274195399_254896413480013_5775145367291783784_n

Їхнє «SOS!», як і крик про допомогу мільйонів українців, не має канути у небутті, а має знайти відголосок у наших серцях, у серцях і вчинках тих, хто несе відповідальність у народах і може і повинен зробити все, що є необхідним для відновлення миру в нашій країні, і тим самим — в усій Європі.

На це ми надіємось, про це ми сьогодні молимося!

Маріє, Царице Миру і Мати Милосердя, почуй благання твоїх дітей у скруті та молитви зібраної тут спільноти! Даруй нам усім Божий мир, спасіння та благословення!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії