Статут Пресвітерської ради Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії

Публікується як супровідний документ до Декрету

AE-22/074

СТАТУТ

ПРЕСВІТЕРСЬКОЇ РАДИ

Апостольського екзархату
для Українців Візантійського обряду
В Німеччині та Скандинавії

Преамбула

ІІ Ватиканський Собор високо оцінив співпрацю священства у звершенні пастирського служіння: пресвітерів між собою та з єпископом. Зокрема, у Декреті про священиків Соборові Отці пишуть: «Всі пресвітери разом з єпископами такою мірою беруть участь в одному й тому самому священстві та служінні Христовому, що вже сама ця єдність посвяти і місії вимагає їхньої ієрархічної спільноти з єпископським чином. […] Нехай єпископи радо їх вислуховують, мало того — хай самі радяться з ними і розмовляють про все, що стосується до потреб душпастирства та блага єпархії. А щоб це здійснити, треба — відповідно до сучасних обставин та потреб і за формами й нормами, які треба визначити законом, – заснувати збір священиків, представників пресвітерату, тобто сенат, який своїми порадами може успішно допомагати єпископові в керуванні єпархією. […] Тому хай у щирій любові й послухові (пресвітери) перебувають у єдності зі своїм єпископом. […] Отже, жоден пресвітер не може повною мірою виконувати свою місію відокремлено й немовби поодинці, а тільки спільними силами з іншими пресвітерами під проводом тих, які очолюють Церкву» (Presbyterorum ordinis, 7).

Пресвітерат допомагає єпископу в пастирській опіці над єпархією (кан. 177 § 1 ККСЦ). Одним із способів участі пресвітерату в управлінні Екзархатом є Пресвітерська рада, яка своєю організацією і функціонуванням є одним із найбільших виявів ієрархічного єднання священиків, що випливає із самої одності свячень і місії всіх пресвітерів, об’єднаних з єпископами.

Розділ І. Загальні положення

  1. Пресвітерська рада (далі – Рада) Апостольського Екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії (далі – Екзархат) є зібранням пресвітерів, які представляють весь пресвітерат Екзархату.
  2. Рада діє на підставі Кодексу канонів Східних Церков (далі – ККСЦ), Канонів партикулярного права УГКЦ (далі – КПП), цього Статуту та адміністративних актів Апостольського Екзарха (далі – Екзарх).
  3. Раду очолює Екзарх, який скликає засідання Ради, головує на ній, визначає справи, які слід розглянути і допускає справи, запропоновані до обговорення членами Ради (кан. 269 § 1 ККСЦ).

Розділ ІІ. Завдання Ради

  1. Завданням Ради є своєю порадою допомагати, згідно з приписами права, Екзархові в справах, які стосуються потреб пастирської діяльності і добра Екзархату (кан. 264 ККСЦ).
  2. Рада є дорадчим органом Екзарха, котрий звертається за порадою до неї згідно приписів права, або у випадках, коли вважатиме за доцільне почути думку пресвітерів Екзархату.

5.1. для правосильності рішення Екзарх повинен порадитися з Радою у таких випадках:

  • для скликання екзархального собору (кан. 236 ККСЦ);
  • для заснування, зміни і скасування протопресвітерату (деканату) (кан. 276 § 2 ККСЦ);
  • для утворення, зміни або скасування територіальної або особової парафії (кан. 280 §§ 1-2 ККСЦ);
  • для заснування парафії при церкві, яка належить до чернечого інституту або товариства спільного життя на подобу чернечих (кан. 282 § 1 ККСЦ);
  • для встановлення норм відносно призначення пожертв, прийнятих парохом та іншими священнослужителями, призначеними до парафії, з нагоди виконання пастирських послуг (треб), які повинні бути внесені до парафіяльної каси (це не стосується добровільних пожертв прийнятих за відправу Божественної Літургії та пожертв, де відома інша воля жертводавця) і щодо належної винагороди парохові та іншим священнослужителям парафії (кан. 291 ККСЦ).
  • для передачі храму для світського вжитку (кан. 873 § 2 ККСЦ).
  1. Члени Ради повинні брати участь у Екзархальному соборі (кан. 238 § 1 п. 7 ККСЦ).
  2. На пропозицію Екзарха, який подає список не менше як з 8-ми парохів, Рада повинна обрати на постійно групу парохів, не менше 4-ох, двох з яких повинен обрати Екзарх для обговорення конкретних питань стосовно усунення або перенесення пароха (канн. 1391 §1, 1394 2-е і 1399 §1 ККСЦ).

7.1. Ця група – не менше 4-ох парохів, обирається не зі складу членів Ради і діє згідно терміну дії Ради.

7.2. Якщо парох з числа обраних Радою втратив уряд перед закінченням терміну дії Ради, на місце цього пароха Рада обирає іншого зі списку, який був поданий Екзархом.

7.3. У випадку втрати уряду парохом з числа поданих Екзархом до Ради, Екзарх доповнює склад.

Розділ ІІІ. Склад Ради

  1. Рада складається з членів (кан. 266 ККСЦ):

8.1. обраних самими священиками у відношенні 1:6 з-поміж усіх священників, відповідно до кан. 267 § 1 ККСЦ; кандидат повинен відзначатися добрими звичаями, здоровою наукою, дбайливістю за душі, розсудливістю та іншими чеснотами і прикметами ревного душпастиря та вірного Христового учня;

8.2. членів з огляду на їхній уряд (кан 34 КПП УГКЦ): протосинкел/генеральний вікарій, судовий вікарій, синкели, економ, канцлер;

8.3. з інститутів посвяченого життя (кан 34 КПП УГКЦ): 1 священик з кожного інституту посвяченого життя, монастирі (доми) яких знаходяться на території Екзархату;

8.4. призначених Екзархом, відповідно до кан. 34 КПП.

  1. Священники у Раді повинні бути представлені, по змозі, з врахуванням різних видів служінь та різних душпастирських середовищ і округів Екзархату (кан. 268 ККСЦ).

Розділ IV. Встановлення та тривалість Ради

  1. Екзарх повинен утворити нову Раду протягом року від канонічного прийняття Екзархату або від часу розпуску попередньої Ради (кан. 270 § 2-3 ККСЦ).
  2. У виборах членів Ради активний і пасивний голос мають (кан. 267 § 1 ККСЦ):

11.1. всі священники, приписані до Екзархату;

11.2. інші священики, які мають у Екзархаті постійне або тимчасове місце проживання та, одночасно, виконують для добра Екзархату певні обов’язки.

11.3. священики-пенсіонери, які свого часу виконували служіння в Екзархаті і тепер проживають на території Екзархату.

  1. Пресвітерська рада утворюється декретом Екзарха, а її члени призначаються на п’ятирічний термін, беручи до уваги канн. 264, 270 § 1 ККСЦ.
  2. Члени Ради, про яких мова у п. 8.1. обираються і призначаються терміном на п’ять років. Відповідно до кан. 943 § 2 ККСЦ, за шість місяців до закінчення п’ятирічного терміну дії декрету про їх призначення, єпископ повідомляє про нові вибори членів Ради. Представник від пресвітерату може бути обраним повторно.
  3. Якщо якийсь з обраних членів Ради втратив свій уряд у відповідності до канн. 965-978 ККСЦ або з поважної причини не може виконувати свій уряд, чи внаслідок смерті, єпархіальний Єпископ іменує членом Ради того, хто набрав більше голосів за послідовністю до закінчення терміну попередника.

14.1. Це ж застосовується, якщо обраний член Ради отримує уряд, з огляду на який силою права стає членом Ради.

  1. Членів Ради, про яких мова у п. 8.2., Екзарх призначає до Ради одночасно з іменуванням на уряд. Вони є членами Ради, поки виконують займаний уряд. Із втратою уряду Екзарх письмово повідомляє їм про відкликання з членства у Раді (кан. 965 § 3 ККСЦ).
  2. Членів Ради, про яких мова у п. 8.3., Екзарх вільно іменує терміном на п’ять років, однак із слушної причини може відкликати, навіть перед закінченням терміну дії декрету. Вони можуть бути призначеними повторно.
  3. Вибори членів Ради (окрім тих, які належать до неї через виконуваний уряд або є вільно іменовані Екзархом) відбуваються на загальних зборах священиків Екзархату, або в інший, визначений Екзархом, спосіб.
  4. Члени Ради (крім тих, які входять з уряду чи вільного іменування Екзархом), обираються всіма священиками Екзархату, які мають активний голос у відповідності до кан. 947-960 ККСЦ.
  5. Той, хто належить до Ради з огляду на уряд (п. 8.2.), може бути виборцем, але не може бути обраним, оскільки вже є членом Ради.
  6. Обраних членів Ради затверджує Екзарх.

Розділ V. Діяльність Ради

  1. Раду скликає Екзарх у відповідності до кан. 269 § 1-2 ККСЦ і головує на ній особисто.
  2. Рада ніколи не може діяти без Екзарха (кан. 269 § 3 ККСЦ).
  3. Екзарх визначає справи, які слід розглянути. Якщо вважає це необхідним, перелік визначених справ попередньо повідомляє членам Ради, які не можуть їх розголошувати (кан. 269 § 1 ККСЦ).
  4. За дорученням Екзарха член Ради може запитувати думки визначених осіб у зазначених питаннях.
  5. Екзарх може запросити інших осіб, компетентних у справах, що обговорюватимуться. Ці особи присутні на зборах лише підчас представлення проблематики справи.
  6. Канцлер Курії, який є членом Ради з огляду на свій уряд, є водночас її секретарем. До його обов’язків належить:
  • відповідати за організаційну роботу засідань Ради;
  • підготовляти робочі матеріали з питань, передбачених у Порядку денному засідань Ради;
  • вести та підписувати Протокол кожного засідання Ради;
  • відповідати за належне зберігання документації Ради.
  1. Секретар Ради повідомляє її членів про час і місце скликання, але не пізніше як за 10 днів.
  2. Кожен член Ради має строгий обов’язок брати участь у зборах, від якого з поважних причин його може звільнити тільки Екзарх Для правосильності проведення зборів Ради необхідно, щоб була присутня абсолютна більшість її членів.
  3. До Екзарха належить затверджувати порядок денний зборів, самостійно визначаючи справи, які слід розглянути або допускаючи, запропоновані членами (кан. 269 §1 ККСЦ).
  4. За винятком виборів, голосування на зборах Ради є відкритим, хіба що Екзарх або принаймні 1/3 її членів вимагають таємного голосування.

30.1. Рішення Ради вважається прийнятим, коли було ухвалене абсолютною більшістю присутніх (кан. 924 ККСЦ).

30.2. Якщо хтось з членів Ради з виправданої причини прибув невчасно на збори, не може долучати свій голос до голосувань, які відбулись без його участі.

  1. Екзарх забезпечує членів Ради необхідною інформацією і всіляким чином забезпечує вільне виявлення їх мислення (кан. 934 § 3 ККСЦ).
  2. Члени Ради, об’єктивно враховуючи всі представлені аргументи та піклуючись про загальноцерковне добро, мають щиро висловлювати власні думки та формувати власну позицію, прислухаючись одночасно до думок інших священиків Екзархату, щоб була врахована думка всього пресвітерату.
  3. Де, згідно права, Екзарх повинен порадитись з членами Ради, необхідно заслухати думку присутніх на засіданні, за потреби – провести голосування, щоб переконатися, наскільки дана справа знаходить підтримку Ради, однак, при прийманні остаточного рішення Екзарх не зобов’язаний йти за порадою Ради.
  4. Протокол Ради підписують Екзарх та секретар.
  5. Члени Ради зобов’язані зберігати таємницю у межах визначених Екзархом відповідно до кан. 934 § 4 ККСЦ.
  6. Потребу і спосіб оприлюднення того, що відбувалось на засіданні Ради, визначає Екзарх (кан. 269 § 3 ККСЦ).
  7. Для ефективнішої організації своєї роботи Рада з числа своїх членів може створити одну або кілька комісій.

Розділ VІ. Припинення членства у Раді

  1. Член Ради може втратити свою приналежність до Ради:

39.1. якщо перестав виконувати уряд, завдяки якому став членом Ради; його місце членства у Раді займає наступник на уряді, будучи іменований відповідним декретом.

39.2. якщо попросить Екзарха на письмі про звільнення з членства у Раді і якщо Екзарх, вислухавши думку інших членів Ради, прийме його прохання про звільнення. У випадку якщо особа, яка просить про зречення, є членом з вільного іменування Екзарха, він вільно призначає наступника. Якщо він був обраний всіма священиками, то його наступника вибирають усі священики відповідно до передбаченої цим Статутом процедури.

39.3. Якщо з поважних причини Екзарх звільнить когось з членства в Раді, порадившись з іншими членами Ради, то у такому випадку, якщо цей член був іменований, то його наступника у Раді іменує Екзарх; натомість у випадку, якщо він був обраний до складу Ради священиками, його наступника обирають священники згідно з передбаченою цим Статутом процедурою.

Розділ VІІ. Припинення діяльності Ради

  1. Під час вакантності Екзархального престолу Рада припиняє свою діяльність, а її функції виконує Колегія радників. Протягом року від канонічного прийняття Екзархату Екзарх повинен установити нову Раду (кан. 270 § 2 ККСЦ).
  2. Якщо Рада не виконує дорученого їй завдання для добра Екзархату, або ним зловживає, Екзарх може її розпустити, відповідно до кан. 270 § 3 ККСЦ.
  3. Після припинення дії Ради вибори нових членів відбуваються якнайскоріше, але не пізніше одного року.
  4. Обов’язки Ради, яка припинила своє існування, у випадку, коли екзархальний престіл не є вакантним, не переходять до Колегії радників.

Розділ VІІІ. Кінцеві положення

  1. З числа членів Ради Екзарх вільно іменує членів Колегії радників (кан. 271 § 4 ККСЦ), діяльність якої регламентується ККСЦ і власним Статутом.
  2. У випадках, не передбачених даним Статутом, слід звертатися до приписів ККСЦ, КПП та окремих рішень Екзарха.
  3. Автентичне тлумачення Статуту належить до Екзарха.
  4. Зміни та доповнення до Статуту затверджуються Екзархом і проголошуються у спосіб, ним визначеним.
  5. Цей Статут набирає чинності з моменту проголошення.