«Мета Путіна — знищити Україну», — владика Богдан Дзюрах в інтерв’ю норвезькому виданню
04.05.2022
«Міжнародне співтовариство ввело себе в глибоку оману, вважаючи, що воно може вести бізнес і співпрацювати з Путіним. У нього весь час був основний план. Його мета — знищити Україну як державу і націю». Владика Богдан Дзюрах не сумнівається в цьому.
Апостольський екзарх для українців візантійського обряду Німеччини та Скандинавії перебував з візитом у Норвегії з 8 по 11 квітня. Він емоційно розповів про жорстоку війну в Україні, яка сколихнула Європу.
«Посібник з геноциду»
«Послухайте!» — каже владика Богдан, вмикаючи планшет і обираючи нещодавню статтю відомого американського історика Тімоті Снайдера. Вона має назву «Посібник Росії з геноциду».
Снайдер пише, що Росія опублікувала власний посібник з геноциду. 3 квітня офіційне російське прес-агентство «РИА Новости» опублікувало програму повної ліквідації української нації.
«У посібнику використовується спеціальне російське визначення „нацист“: „нацист“ — це українець, який відмовляється визнати себе і бути росіянином», — пише Снайдер.
«Нацисти»
І далі:
«Справжня історія справжніх нацистів та їхніх фактичних злочинів у 1930-х і 1940-х роках, таким чином, абсолютно не має значення та повністю відкинута. Російський довідник є одним із найбільш очевидних документів про геноцид, які я коли-небудь бачив. Цей посібник має на меті розвалити Українську Державу та ліквідувати будь-які організації, пов’язані з Україною. Він стверджує, що „більшість населення“ в Україні становлять „нацисти“, тобто українці.
Таких людей, «більшість населення», понад 20 мільйонів людей, треба вбити або відправити в «трудові табори», оскільки вони не люблять Росію. Тих, хто залишиться, перекваліфікують, а дітей виховають росіянами. «Україна» як назва і країна мають бути знищені назавжди», — пише Тімоті Снайдер.
Європейські цінності
Владика Богдан приголомшений. Він каже, що ми повинні подивитися в очі справжнім причинам війни.
«Це не війна Росії проти України. Це війна, в якій тоталітарна держава атакує все демократичне, міжнародне співтовариство і цінності, на яких воно ґрунтується: верховенство права, людська гідність, права людини, свобода слова, віровизнання, право людей на самовизначення. Це основні цінності Європи, заради яких Європа так багато жертвувала протягом всієї історії. Путін створює загрозу впорядкованій міжнародній спільноті. Він хоче зруйнувати світовий порядок, і Україна зараз на передовій боротьби за європейські цінності, свободу та мир», — каже владика Богдан.
Право та обов’язок
Він наголошує, що Україна має право та обов’язок захищатися від Росії, і Захід має підтримати Україну в цьому.
«Ми повинні використати всі засоби, щоб зупинити нападника. Метою має бути проведення справжніх мирних переговорів. Але це буде поразкою для світового порядку, якщо агресор, Росія, повністю не відступить. І тоді, в якийсь період часу, ми маємо зробити основний аналіз того, як в сучасному світі все могло так далеко зайти — до знищення Росією України?»
Ніколи проти
Єпископ Богдан вважає, що частково пояснення може полягати в тому, що Росія ніколи не виступала проти комуністичної спадщини.
«Європа десятиліттями позбувалася нацистської спадщини та звільнялася від неї, а Росія так і не була „декомунізована“. Країна ніколи не виступала проти комуністичної спадщини, ідеології, яка правила нею понад 70 років. Питання таке: що комуністична ідеологія насправді зробила з людяністю у країні? Бо якщо залізна завіса падає, ви не стаєте автоматично демократом за одну ніч».
Він зазначає, що, на відміну від Росії, Україна пройшла кілька демократичних процесів. І він запитує, де був Захід після цього, як Росія анексувала Крим у 2014 році, та коли відбулася криза в Україні через сепаратистське повстання на Донбасі та Луганську, і коли 1,7 мільйона людей нараз стали внутрішньо переселеними особами в Україні?
Північний потік — 1
Владика Богдан вважає, що Європа має запитати себе, як можна бути такою наївною щодо Путіна.
Газопровід «Північний потік-1» проклали в Балтійському морі, щоб потім можна було атакувати Україну. Шокує також робота колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера для російських енергетичних компаній. Я знаю, що багатьом у партії СДПН зараз соромно.
Росія отримує близько мільярда євро на день від Європи за свій газ. За рік вони отримали лише від Німеччини доходи, еквівалентні шестирічним оборонним бюджетам Росії!
«І світ не сприйняв сигнали з виступу Путіна на конференції з безпеки в Мюнхені в лютому 2007 року. Там він представив свої плани та свій власний погляд на міжнародну безпеку. Тепер, нарешті, західні політики втратили всі ілюзії щодо Путіна. Ми, українці, платимо за це дуже високу ціну», — наголошує владика Богдан.
Він сповнений слів похвали щодо президента Володимира Зеленського
«Він сильний, ще й тому, що український народ і наші воїни такі сильні».
Папа як голова
Богдан Дзюрах (55) — довголітній єпископ курії Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) і титулярний єпископ Вагади. З лютого 2021 року він є керівником Українського католицького Апостольського екзархату в Німеччині та Скандинавії, який має осідок у Мюнхені. Екзархат — назва церковної структури в Східній Церкві.
Його титул — «апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії».
Близько п’яти мільйонів віруючих належать до УГКЦ в Україні, переважно на заході країни. У Німеччині налічується близько 80 000 членів церкви.
Німеччина
Владика Богдан каже, що в Німеччині зареєстровано 250 тисяч українських біженців. Загальна кількість, ймовірно, вища, близько 400 тис. 50 відсотків прибулих біженців — діти до 16 років. Є багато ознак того, що Німеччина не є чисто транзитною країною, але приблизно половина біженців, які прибули, думають залишитися. Ще до війни багато українців — IT-шники, вчителі, працівники дитсадків, будівельники — хотіли до Європейського Союзу. Ті, хто приїжджає зі Східної України, не мають дому, куди можна повернутися.
Українська Греко-Католицька Церква добре співпрацює з іншими Церквами та з німецькою владою. Близько 90 відсотків дитячих садків у Німеччині належать двом великим Церквам, лютеранській та католицькій. Протягом кількох років є потреба в кадрах до дитсадків і в Україні проводяться кампанії з набору кадрів.
«Зараз це полегшує інтеграцію дітей. Працівники садочка можуть спілкуватися з дітьми українською. Вони стежать, щоб у кожній групі було не більше двох-трьох нових дітей, щоб вони теж гралися з німецькими дітьми та розмовляли німецькою. Ми також налагодили співпрацю зі школами, де по суботах ми можемо використовувати класні кімнати для викладання дітям та молоді української культури, історії та суспільствознавства».
Хоче залишитися
Владика Богдан зустрів багатьох новоприбулих біженців. Один чоловік, який пережив нацистську навалу під час Другої світової війни, справив на нього сильне враження. Чоловік захлинався сльозами і розповів, що те, що він бачив і пережив в Україні, було набагато, набагато гірше, ніж в часах Другої світової війни.
Вдячний
Владика Богдан уже рік є Апостольським екзархом для Німеччини та Скандинавії. Він сподівається додати підтримки та сили українцям, які перебувають у Норвегії, і почути, чи добре вони приймають біженців. Він дуже радий, що УГКЦ в Норвегії має отця Мирона Куспися, і усій підтримці, яку демонструє норвезька влада та норвезький народ.
«Люди тут настільки позитивні, що я хочу висловити їм щиру подяку», — каже єпископ.
Під час свого візиту до Норвегії він зустрінеться з єпископом Бернтом та обговорить проблеми, які стоять перед українськими греко — католиками в Норвегії. Вони становлять меншість у меншості і мають як душпастирські, так і пастирські потреби.
До і після
«Я спілкувався з багатьма українськими дітьми в Німеччині. Вони розповідають про життя і ігри до війни і життя після. До і після. Ймовірно, це буде травма, яку вони змушені будуть нести з собою все життя. Ми повинні молитися про Божу милість для дітей».
— Київський єпископ Віталій Кривицький нещодавно сказав норвезькій газеті, що українські священнослужителі не залишають країну, вони залишаються зі своєю паствою?
«95 відсотків нашого духовенства залишилися з віруючими. Багато священників одружені, і вони подбали про те, щоб спершу вивезти дружин і дітей у безпечне місце, а самі відтак повернулися на місця свого служіння. Греко-Католицька Церква є найбільшою в Західній Україні, але все ще стикається з серйозними викликами, пов’язаними з постійним напливом нових біженці зі Сходу. В Україні 6 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, три мільйони вже виїхали з країни.
Найголовніше — забезпечити швидку допомогу, подбати про тих, хто до нас звернувся. Ми посилаємо допомогу на Схід. Там неймовірно мало їжі, навіть у Києві їжа дуже потрібна. Моя рекомендація полягає в тому, що найкраще посилати підтримку через Церкву та її організації допомоги, ми працюємо цілеспрямовано та прозоро».
Світ на нашому боці
«Але хочу наголосити, що ми не дозволили тривозі нас перемогти. Вісім років ми живемо у стані війни. Ми, мабуть, відчували, що нам ніхто не допоможе — крім Бога та наших власних сил. Коли ми нарешті отримуємо міжнародну допомогу, надія зростає, і ми відчуваємо, що світ на нашому боці.
Росія довго готувалася до цієї війни. Пропаганда проти України повторювалася і повторювалася вже давно. Ми, за їх словами, — «нацистський режим», який не має права на існування. Але, як уже згадував, мова йде про щось більше. Сьогодні Україна, завтра Польща, а післязавтра… може, Норвегія? Боже, бережи нас!
Саме зараз ми відчуваємо, що нас підтримує благодать Божа та міжнародна спільнота. «Рай — це спільнота, пекло — самотність». Останнє слово завжди буде за Христом».
Жити вірою
— Всі ці події зміцнили Церкву в Україні?
«Зараз не час оцінювати. Зараз ми зосереджуємось на тому, щоб по-справжньому жити вірою та милосердям. Ми робимо все можливе. Історія хай нас розсудить. У цей час Церква має бути свідком істини. Ми не повинні рятувати самих себе, ми повинні робити все, що в наших силах, щоб допомогти і врятувати тих, хто страждає і потребує нашої підтримки та турботи, робити все можливе, щоб зупинити це, що відбувається. Все інше треба залишити Богові — Господу нашому», — каже владика Богдан Дзюрах.
Пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії