«Відбудова України починається від зцілення сердець», – владика Богдан Дзюрах про літній табір для дітей зі Сходу України

Завершився 10-ти денний християнський рекреаційний табір «Світанки України 2022» для дітей та молоді зі східних теренів України, підтриманий Апостольським Екзархатом УГКЦ в Німеччині та країнах Скандинавії з пожертв, зібраних на поміч жертвам війни в Україні. Цьогоріч табір, який вже має певну історію, оскільки проводився впродовж останніх років греко-католицькою парафією на місійних теренах на Сході України з ініціативи о. Сергія Паламарчука, був особливим з багатьох причин, позначених війною.

011

Найперше, учасники табору – діти та молодь, які до страшних подій 24 лютого 2022 належали до тієї самої парафії, жили поруч одне одного в селах чи містечках на Луганщині, цього року з’їжджалися на табір зі всієї України, з різних місць тимчасового притулку, оскільки їх рідні сторони перебувають в зоні активних бойових дій, або знаходяться під тимчасовою окупацією російськими загарбниками. По-друге, кожна дитина, попри свій молодий вік, приїхала на табір зі своєю особливою особистою історією, позначеною важкими пережиттями та травмами, які спричинили смерть рідних чи близьких, втрата рідного дому (більшість з дітей не мають вже до чого повертатися), тривога за рідних, багато з яких на даний час служать в ЗСУ, а деякі – навіть перебувають в полоні.

Тому цей літній християнський рекреаційний – табір є одним з кращих засобів комплексної реабілітації, бо в ньому гармонійно поєднуються активний відпочинок, інтелектуальні ігри і вікторини та духовна атмосфера молитви і щирого спілкування.

«Дехто запитував, мовляв, який може бути табір під час війни, де знайти безпечне місце в Україні на цей час? Цим дітям була потрібна реабілітація. А найкраще вона відбувається в звичайних умовах, коли створюється середовище невимушеного спілкування, гри, відчуття довіри і безпеки, коли життя триває і ми просто живемо. А тим більше, коли це все відбувається в умовах духовного зростання, в атмосфері Божої присутності і молитви, бо ж діти на таборі моляться, беруть участь в Літургії, сповідаються і причащаються, – ділиться своїми враженнями о. Сергій Паламарчук і додає: – Діти щасливі, готові продовжувати жити, жити із завзяттям, з мріями і планами. Жити, долаючи неймовірні труднощі, жити на повну силу!»

«Дякую Богові за тих людей, які організували цей табір в час війни. Слава Україні! Героям Слава! Луганщина – це Україна!», – в захваті від табору ділиться враженнями Максим, учасник табору з Луганщини.

«В цьому таборі я знайшла друзів, які мене підтримують і допомагають. Я дуже хочу миру. І дякую Богові, що потрапила на цей табір», – каже Олеся, учасниця табору з Донеччини.

Співорганізаторка табору, педагог-катехит Світлана Сабєльнікова, ділячись своїми спостереженнями, каже: «Діти, ті яких я знала до табору, мої учні, дуже змінилися, вони вмить у часі війни подорослішали, вони говорять дуже глибокі і розумні речі».

«Ми черпаємо натхнення і мотивацію для служіння потребуючим в євангельській науці. Адже Христос заповідав нам, Христовим учням, служити потребуючим безкорисливою любов’ю. Це особливо важливо в часах випробувань і страждання, яким є теперішній період воєнного лихоліття в Україні. Не раз наша поміч буде проявлятися в простій і співчутливій близькості, коли ми ділимо з іншими їхні переживання, болі і страждання. Це – те, про що казав св. Павло, коли закликав: «Плачте з тими, що плачуть; радійте з тими, що радіють». Проте, від емоцій слід переходити до дії. Тому ми вже раніше, коли я ще був у Києві – до речі, теж при фінансовій допомозі наших німецьких друзів – допомагали дітям і дорослим в селах і містечках на Луганщині. А тепер ця поміч стала ще більш необхідною. Тому ми раді, що можемо бодай таким чином трохи зменшити страждання дітей, які є найбільш уразливою суспільною групою в часах війни. Роблячи це, ми вже тепер працюємо на майбутню відбудову нашої Батьківщини. Бо майбутня відбудова України починається від теперішньої «відбудови» і зцілення зранених сердець.

З іншого боку, ми часто є лише посередниками між жертводавцями в Німеччині і потребуючими в Україні. Люди в Німеччині вбачають у Церкві і тут, і в Україні надійного партнера, тому охоче жертвують на благодійні цілі. А ми, зі свого боку, зобов’язуємося використовувати кожний цент відповідально і цілеспрямовано. Тож дякую усім, хто спричинився до цього табору та заохочую до подальшої солідарності з українським народом» – ділиться своїми роздумами про табір вл. Богдан, Апостольський Екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії.

Варто зазначити, що цей табір є одним із багатьох проектів, реалізація яких відбувається за підтримки Апостольського Екзархату УГКЦ в Німеччині та країнах Скандинавії. Ця та інші ініціативи, географія яких включає Україну та країни Європи, спрямовані на допомогу українцям, які в різний спосіб постраждали від війни.