«Покора, вдячність і любов – три цеглини, на яких будуються здорові відносини людини з Богом і одне з одним», – владика Богдан у Мюнхені

11.09.2022

Сьогоднішнє Слово Боже відображає відносини людини з Богом і дає нам важливі вказівки науки як ці відносини маємо правильно будувати. При цьому показує як позитивну так і негативну модель таких відносин. Такими словами 11 вересня 2022 року розпочав свою проповідь в катедральному храмі Покрови Пресвятої Богородиці та св.ап. Андрея Первозванного у Мюнхені апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах.

Розважаючи над текстом Євангелія 13-ої Неділі після Зіслання Святого Духа (Мр.6,14-30), єпископ також не оминув подій сьогоднішнього свята Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Йоана. «Іван будував свої відносини на основі правди, вірності і жертовності, а Ірод, піднявши руки на пророка, зруйнував свої власні відносини з Богом», – сказав проповідник.

Аналізуючи події, про які Ісус оповідає у притчі про виноградарів, владика Богдан окреслив ставлення Бога до людини, який є доброзичливий, повний турботи, доброти і любові, а також наголосив на тому, що людина не є власником земних Благ, а Бог їй лише винайняв їх.

«Сьогодні, ми, як мудрі будівничі, хочемо теж прислухатися до Божого Слова і взяти з цього великого багатства Його Слова кілька цеглинок, щоб вчитися будувати наші відносини з Богом і ближніми», – сказав єпископ і представив три основні чесноти, які є важливими для людини на шляху її спасіння.

«Перша наука Божого Слова – покора. Ангели через свою гординю були скинуті в безодню і стали демонами. Людина, яка піддається гордості, втрачає божий образ і подобу. Вона падає і втрачає свою гідність, – зазначив архиєрей і продовжив далі, – покора – це визнати, що ми є Божі сотворіння, що ми не є богами. Коли людина визнає себе Божим сотворінням, то перед нею відкриваються Божі простори. Визнати, що Бог є моїм Отцем, означає, що моя спадщина є не тут на землі, а на небі – в домі Небесного Отця».

Розглядаючи символи, зображені у притчі, владика Богдан провів паралель між їхнім смисловим значення у земному і небесному вимірі: «Господь готовий дати нам не просто виноградник, обгороджений парканом – тут на землі ми його потребуємо, бо диявол, як рикаючий лев, хоче нас пожерти і тою огорожею є Божі Заповіді. А на небі вже не буде огорожі, а будуть безмежні простори вічного життя. А в центрі вічного життя вже не буде чавила – знаряддя праці земного виживання, а буде Господь, як джерело вічного життя і блаженства», – сказав до присутніх у храмі проповідник.

Другою важливою чеснотою єпископ назвав вдячність. «Із свідомості того, як ми щедро обдаровані нашим Господом, у нас має зроджуватися постава вдячності. Наша найголовніша молитва, в якій ми благословляємо хліб земний, що стає для нас Тілом Господнім, називається Євхаристія, що з грецької означає благодарення. Ми збираємося як віруюючі люди сюди не тільки для того, щоб в Бога щось простити, але, в першу чергу, щоб благодарити Господа за те ким миє і що ми маємо. Дякувати Богові, що живемо в безпеці, дякувати за крок за кроком визволену покалічену українську землю, дякувати за наших захисників, за наші родини, за Батьківщину, яка стоїть, бореться і молиться. Дякувати один за одного тут в храмі, що ми можемо збиратися разом і молитися до нашого Небесного Отця», – сказав апостольський екзарх.

Згідно слів єпископа, подяка показує, що ми справді є віруючі люди і захищає нас перед смертоносною гординею, захланністю і самолюбством, які роблять наше серце зачерствілим і немилосердним.

І третьою чеснотою, над якою владика Богдан просив застановитися, є любов, яка вміє ділитися тим, що має з іншими і з потребуючими. «Ми мусимо бути готові віддавати те, що нам не належить. Господь хоче, щоб ми поділилися тим, що для нас є зайве. І кожне Боже очікування від нас є для нашого добра. Бо, якщо не будемо ділитися з іншими, ставатимемо зачерствілими егоїстами. А егоїзм і самолюбство вбиває. Любов оживляє, дає надію на життя. Любити – це уподібнюватися до Бога. Зберігати лиш для себе – це уподібнюватися до заздрісного і злосливого диявола, який нездатний ділитися, любити і творити добро, – мовив проповідник і продовжив, – у Бога потребуюча людина – це не хтось, кому ми робимо ласку, це хтось, хто нам хоче зробити ласку, щоб ми завдяки тій людині могли спастися, ввійти у вічне життя».

Підсумовуючи своє слово до вірних, владика Богда сказав наступне: «Покора, вдячність і любов – три цеглини, на яких будуються здорові відносини людини з Богом і одне з одним. Вони є водночас знаком живої віри і запорукою нашого спасіння. Бог покірним дає благодать, вдячним помножує дари, а люблячим відповідає взаємною Божою любов’ю».

На завершення єпископ закликав людей просити в Господа сьогодні саме таких чеснот і підкреслив, що тоді ми удостоїмося участі не злих, і заздрісних виноградарів, а вірних слуг, які будучи у малому вірні, удостояться великої нагороди у свого Небесного Господаря, Отця і Бога.